Іменник - це частина мови, що виражає дію або стан.
Іменник - це частина мови, що називає предмети, явища, осіб, абстрактні поняття.
Іменник - це частина мови, що вказує на час або місце дії.
Іменник - це частина мови, що виражає ставлення до дії.
Основні та непрямі.
Однина та множина.
Власні та загальні.
Прості та складні.
Власний іменник є абстрактним, позбавленим конкретності, наприклад, ідея.
Власний іменник називає конкретний предмет або особу, починається з великої літери, наприклад, Київ.
Власний іменник описує зміну часу, як "ранок" або "ніч".
Власний іменник вказує на певний стан або процес, наприклад, "віра".
Загальний іменник називає клас предметів або явища, наприклад, місто.
Загальний іменник передає конкретні дії, такі як "біг".
Загальний іменник виражає числову характеристику, як "десяток".
Загальний іменник описує кольори або її відтінки, наприклад, "червоно".
Іменники не змінюються за відмінками.
Іменники змінюються тільки по числах.
Іменники змінюються за відмінками, щоб показати їхню роль у реченні (наприклад, називний, родовий, давальний).
Іменники змінюються по родах.
Чоловічий, жіночий, інваріантний.
Тільки жіночий і середній рід.
Тільки чоловічий і жіночий рід.
Іменники можуть мати чоловічий, жіночий або середній рід.
Множина означає підзаголовок у літературному творі.
Множина вказує на різні відтінки одного кольору.
Множина вказує лише на неживі предмети.
Множина вказує на декілька предметів або осіб одного типу.
Множина утворюється додаванням префіксів, наприклад, кіт - передкіт.
Множина не утворюється, іменники залишаються незмінними.
Множина часто утворюється зміною закінчення, наприклад, кіт - коти.
Множина утворюється шляхом подвоєння букви, наприклад, кіт - ккіт.
-а або -о, наприклад: книга - книги.
-и або -і, наприклад: стіл - столи.
-и або -и, без різниці, наприклад: масло - масла.
-а або -і, наприклад: хліб - хліби.
Ні, форми множини можуть відрізнятися залежно від роду іменника.
Так, іменники завжди мають однакові форми.
Тільки загальні іменники мають різні форми.
Тільки власні іменники мають однакові форми.
Це частина мови, що описує колір іменника.
Це спосіб виділити іменник у підметі речення.
Кількісний числівник показує кількість і може стояти перед іменником, наприклад, три собаки.
Це визначник статі іменника.
Іменники можуть виступати підметом, додатком чи обставиною.
Іменники завжди є головним членом речення.
Іменники можуть бути тільки підметом.
Іменники служать лише для визначення часу.
Ні, іменники тільки називають видимі об'єкти.
Тільки в контексті конкретних ситуацій.
Так, існують абстрактні іменники, що вказують на поняття, які не можна побачити, наприклад, любов.
Тільки з метафоричним значенням.
Рід незнайомого іменника завжди визначається шляхом запам'ятовування.
Можна визначити за закінченням, наголосом або спробувати підставити прикметник чи числівник у відповідному роді.
Рід визначають жодним чином, якщо іменник незнайомий.
Завжди використовують чоловічий рід для незнайомих іменників.